На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались на весні.
Як сніжниця попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятива.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.
Борис Олійник